Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими у серпні – вересні 2025 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_08_09_2025.pdf.

В цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Коротко розповімо про  деякі з них.

У справі POROJAN v. the Republic of Moldova заявник скаржився на відмову судів вищих інстанцій розглянути апеляційну скаргу, подану його представником на рішення суду, ухвалене in absentia, через відсутність у представника відповідних повноважень. ЄСПЛ зазначив, що навіть за наявності в законодавця можливості запроваджувати заходи для запобігання безпідставним неявкам він не може передбачати покарання шляхом створення винятків із права на правову допомогу. ЄСПЛ не погодився з висновком Апеляційного суду про необхідність особистої присутності заявника для підтвердження повноважень адвоката. Щодо позиції Верховного Суду про обов’язковість засвідчення листа заявника ЄСПЛ наголосив, що такий підхід був надмірно формалістичним. Національні суди не надали заявнику додаткового часу для усунення недоліків і не обґрунтували сумнівів щодо автентичності підпису, фактично позбавивши його можливості оскаржити вирок і покарання у вигляді позбавлення волі. Суд зазначив, що надмірний формалізм порушував право на справедливий судовий розгляд і констатував порушення ст. 6 Конвенції.

Справа ILAREVA and Others v. Bulgaria стосувалася непроведення ефективного розслідування нападів на заявників у цифровому просторі у зв’язку з їхньою професійною діяльністю. Попри подані скарги щодо серйозності погроз провадження було зупинено через неможливість встановлення особи злочинця, а заявників не було визнано потерпілими. ЄСПЛ встановив, що погрози були спрямовані особисто на заявників, містили загрозу застосування насильства, заклики до смерті і досягли рівня серйозності, необхідного для застосування ст. 8, хоча й були здійснені у віртуальному просторі. Суд підкреслив відсутність реальних спроб розслідування та заперечення наявності статусу жертв. ЄСПЛ підтвердив, що зобов’язання Держав щодо захисту прав людини застосовуються в інтернеті так само, як і поза ним, і констатував порушення ст. 8 у поєднанні зі ст. 14 Конвенції.

Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/.

Верховний Суд