У цьому кримінальному провадженні місцевий суд визнав військовослужбовця винуватим і засудив за ч. 5 ст. 407 КК України за самовільне залишення місця служби без поважних причин. Суд першої інстанції на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від відбування заходу примусу з випробуванням. Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначеного покарання й ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за ч. 5 ст. 407 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У касаційній скарзі захисник стверджував, що апеляційний суд неправомірно погіршив становище засудженого, не додержав приписів ч. 2 ст. 5 КК України і не врахував факту вчинення злочину до набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», котрим заборонено застосування ст. 75 КК України за злочини, передбачені ст. 407 КК України.

Скасовуючи вирок апеляційного суду і призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що, за матеріалами кримінального провадження, засуджений до того, як повідомив у травні 2023 року ТУ ДБР про самовільне залишення місця служби, із цього ж приводу 15 серпня 2022 року звернувся до спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. За змістом представленого в справі звернення засудженого, він виклав обставини залишення військової частини і просив вирішити питання щодо подальшого проходження військової служби. Згідно з повідомленням Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 12 жовтня 2022 року подану заяву для розгляду було скеровано до Донецького зонального відділу. Наведені документи долучено до справи в ході судового розгляду, їх належність і допустимість сторони не оспорювали.

Такі фактичні дані, попри те, що мають значення і впливають на загальну справедливість ухваленого судового рішення, не отримали належної оцінки за наслідками апеляційного провадження. У новому вироку не міститься переконливих аргументів, які без сумніву доводили б, що факт звернення військовослужбовця до органів прокуратури 15 серпня 2022 року не тягне жодних правових наслідків, зважаючи також на роз’яснення, опубліковані на офіційному вебсайті Міністерства оборони України, за якими з питань наміру повернутися на службу військовий може звернутися, у тому числі, до військової спеціалізованої прокуратури. Звідси випливає, що не є безспірними висновки апеляційного суду щодо закінчення (припинення) злочину після набрання чинності Законом № 2839-IX.

Постанова ККС ВС від 13 листопада 2025 року у справі № 473/3261/23 (провадження № 51-895км25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131853064.

Верховний Суд